Прозорість та інформаційна відкритість закладу
Дитяча творчість
Безпека та здоровий спосіб життя
Професія тижня

Історія Кочетка

Заснування селища



Карта Харківської губернії 1787 р.

Московська держава, щоб укріпити південні кордони вирішила на землях Дикого поля по Донцу Северскому и иным рекам ...государю : города и слободы ставить. Так було засновано козаками-черкасами Якова Остряниці місто Чугуєв в 1638 році.

У місті-кріпості стояв головний військовий гарнізон, а навколишні землі віддавали під слободи служилим, козакам, сотникам, дітям бояр, Після смерті гетьмана Я.Остряниці черкаси /українці/ залишили Чугуїв, І; почалося активне переселення сюди людей з російських міст: Белгорода, Курська, Оскола і ін.

Навколо Чугуєва створювались військові поселення /кордони, хутори,слободки/. В них жили солдати з сім'ями. Займались землеробством, тваринництвом, ловили рибу, збирали гриби, полювали, але у будь-який чаї повинні були виступити на бій з татарами, які робили наскоки на цю землю аж до 1733 року. Серед військових поселень, таких як Кам'яна Яруга, Тетлега, Велика Бабка і інших, найближчим до Чугуєва був Кочеток.

За даними Харківського державного архіву в 1641 году в числе многих сел и деревень возник русский населенный пункт Кочеток. Про російське походження служилих людей свідчать прізвища і сучасних мешканціп Кочетка: Полтєв, Лаптев, Кривошеєв, Новіков, Скляров, Солуянои, Кащавцев, Позняков, Лозовий, Маслов, Папакін, Кравцов.Дві сотні солдат з сім'ями жили в Старому Кочетку (місце сучасної санітарної зони ВУВГ Донець). Згодом там утворились 4 вулиці - Печенізька, Садова, Нагорна, Котловка.

Кочеток на початку ХУІІІ ст. налічував 230 дворів. Поселенцям призначали ділянки орної землі і давали сінокоси. Боярським дітям чвертей орної землі, 70 копиць сіна, козакам 20-40, станичникам пушкарям, стрільцям -8-15.

Земля була поділена, а "ліси непашені, тваринні стійбища, рибацтво в Дінці... всім взагалі" / "Песцова книга" 1647 рік/. Оскільки в Кочетку орної землі було мало, то наділи давали за Дінцем в с.Граково, за 15-17 км ві/і слободи.

Новий Кочеток (дачне місце) утворилось пізніше по горі, в напрямку до Чугуєва. Зараз це адміністративна частина селища. Масове заселення Чугуєва та найближчих сіл було після Азовського походу Петра І (1695-1696). Сюди поселили башкирів, калмиків. До цього часу збереглись старі назви сіл Башкирівка, Калмицьке, Печеніги. Древнє населення Кочетка займало здиблений в яругах майданчик правого берега Дінця. Є свідчення науковців, що на берегах цієї ріки в У-ХИ ст. жили наші предки слов'яни. (Підтвердження профессора ХНУ ім.Каразіна археолога Михеєва В.К.).

Останні знахідки розкопок у Кочетку в 2005 році, коли знайдено клеймо Мстислава Великого на узбережжі Дінця, наштовхує істориків на версію, що на місці Кочетка більше 1000 років тому була стоянка рустчів, шо боролися з кочовими племенами. Ці знахідки спонукають археологів нових пошуків, до відкриттів нових сторінок історії нашого краю.

У ХУІІ ст. Кочеток був підпорядкований Вовчанському повіту, 1780 року він ввійшов в число повітових міст Харківського намісництва, з 1797 року до 1903 був Зміївського повіту, а з 1924 року- Чугуївського району Харківської області.

У 1668 році бунтівники з поляків і литовців під керівництвом гетьмана Брюховецького напали на Чугуїв, навколишні села, в тому числі і Кочеток, І пустошили їх і розграбували.

У 1783 році був проведений перший перепис населення Слобідських полків і запис козаків, що входили до складу окремих полків. Важким для козаків був період аракчеєвщини (1817-1857рр.) До щоденної служби додавалась військова муштра з суворою дисципліною, і життя козаків і переселенців перетворилося на безправну каторгу. Було багато випадків самогубства. Населення Чугуївщини виступало проти аракчеєвських порядків.За переказами, сигналом для виступу до повстання 1819 року було вогнище, запалене на високому пагорбі Кочетка, яке було видно на всіх навколишніх селах.

У 1857 році, в зв'язку з підготовкою до відміни кріпосного права, були пкііідовані військові поселення. Пізніше козацькі старшини і багаті землевласники викупили або захопили колишні козацькі землі.

На території Кочетка поселились великі землевласники: Карталов, Ареф'єв, Пигарев, Ротермурд-Вейс, П'ятницький. До цього часу урочища Чугуєво-Бабчанської лісної дачі люди продовжують називати Сагове, Ротермурдове, Орєхове, Комаристове, Чернецьке, Михайловське, Попове і ін.

З достовірних історичних джерел ми знаємо, що козаки шанували церкви, храми, монастирі, віддаючи туди значну частку своїх військових прибутків. Часто шукали собі притулку в монастирях. Відомо, що біля Дінця був чоловічий монастир. Його описав історик В.А.Семенов. На землях і очетка "1700 г на правом берегу Донца в этом дремучем дубровом лесу была основана Всесвятско-Лавретьевская пустынь - скит. И построена церковь "Храм Архангела Михаила" в честь хранившейся в нем старинной иконы Владимирской Божьей Матери. По густому лесу шла узкая тропинка вниз по склону бугра в ложбинку, где под отвесным глиняным обрывомI выходил родник чистой студеной воды". Тут же, недалеко, була збудована перша водолікарня на Україні для лікування хворих військовослужбовці, пізніше і для всіх бажаючих.